Обмін бойовим досвідом з курсантами

6 квітня 2019 року до Військового коледжу сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут для обміну бойовим досвідом з курсантами завітав представник Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку, учасник бойових дій на сході України молодший сержант ЛИТОВЧЕНКО А.О.. Такі зустрічі за ініціативою керівництва коледжу, командування військових частин гарнизону проводяться щотижня.

Андрій Олегович переказував курсантам коледжу про те як він з листопада 2014 року по січень 2016 року приймав участь у антитерористичній операції в таких населених пунктах як: Дебальцево, Мирноград та Горлівка, на посаді снайпера розвідувальної роти, 25-ї десантної бригади. Він зазначів:

  • головне для виживання снайпера на території супротивника - залишатися непоміченим якомога довше. Тому важлива вимога до снайперів - освоїти техніку камуфляжу, щоб максимально зливатися з ландшафтом. Крім того, потрібні терпіння і витримка, щоб годинами лежати на вогневій позиції, вистежуючи ціль;
  • треба добре уявляти собі специфіку служби і мати міцну мотивацію. Профпридатність, майстерність, дисципліна і відданість своєї справі дуже важливі. У кого цих якостей немає, швидко відвалюються. Крім того, треба щиро любити свою професію, постійно вдосконалювати свої навички, знати сучасні інновації снайперської справи;
  • спостережливість, витримка і знання польових дисциплін - ядро любої військової професії, війна дилетантів не любить особливо у снайперської справі. Іноді за багато часів, днів не робиш жодного пострілу, піхоті в якомусь сенсі простіше, тому що колективна стрільба по спільному противнику надає якесь почуття товариськості. При снайперській стрільбі навіть не завжди ясно, хто в кого стріляє. Але вже якщо берешся стріляти, влучати треба точно в ціль, і ніяк інакше, один постріл одна ціль;
  • снайпер несе важкий тягар особистої відповідальності, коли в приціл бачиш обличчя того, в кого стріляєш. Ми навіть проводимо спеціальні заняття, щоб автоматично вибирати ціль і стріляти не думаючи. Ці заняття на швидкість добре допомагають, коли сам потрапляєш під вогонь;
  • стосовно інженерній справи, своєчасне обладнання окопів, блиндажів, взводних, ротних опорних пунктів це запорука виживання під час бойових дій військових підрозділів - «Копання - це життя», чим більше сил ви затратите на обладнання опорного пукну тим надійнішим буде ваше укриття;
  • завдання снайпера - створити обстановку хаосу і замішання, ліквідуючи ключові фігури. Коли все зробив правильно, встигаєш зробити кілька пострілів, перш ніж тебе помітять. В цьому і запорука нашого виживання, адже розраховувати на підмогу не доводиться, - додає він.
  • фізична підготовленість одна із запорук залишитись живим на полі бою та виконати поставлене завдання, потрібно постійно себе вдосконалювати, боротися з внутрішнім ворогом (лінощами). Рота де проходив службу щоранку бігала по 3 км і навіть самий старший 57-ми річний військовослужбовець жодного разу не пропускав забіг.

Андрій Олегович зауважив, головне опанувати власний страх в бою, кожен долає його по різному. Простіше за все людям віруючим, переконаним націоналістам і тим хто жадає помсти за убитого товариша - для них ситуація завжди зрозуміла і сумнівів не викликає, людина здатна звикнути до всього - в тому числі і до війни. Якщо первинний страх подолано - вона звикає і до ворожого вогню, і до смертей, і до злигоднів. Тут її чекає молоду людину велика пастка - переконаність в тому що вона «заворожена», або що «її куля ще не відлита».

Випадки коли солдат гине через те, що під час обстрілу не заховався в бліндаж або піднімається в атаку у повний зріст бо «мене кулі і осколки не беруть» - не те щоби часті, але трапляються. Бажання вдати з себе нормандського берсерка, ні до чого хорошого не доводять, тому потрібно постійно бути на готові, пам'ятати що ти на війні і що снаряд все ж таки влучає в одну і теж воронку.

Стосовно зв'язку гість зазначів - що від фахівців зв'язку багато що залежить, сучасний бій проходить швидко, постійно на полі бою змінюється обстановка тому важливо оперативно отримувати повідомлення, накази командирів переміщуватися з однієї позиції на іншу . Без стійкого зв'язку на початку військової агресії 2014 року залишались в оточенні, зазвичай попадали в полон, гинули бо не володіли обстановкою, де знаходились підрозділи другого ешелону, сусіди, яка що здійснюються на флангах і т.д. В цілому зв'язок в взводних, опорних пунктах забезпечувалися радіостанціями Harris та Motorola, кожного тижня до них в підрозділ приїздив фахівець зв'язку та змінював коди на радіостанціях для запобігання прослуховування противником.

Курсанти коледжу з уважністю слухали Андрія Олеговича, про опанування професії снайпера, про складність життя в польових умовах, про психологічне навантаження, ознаки синдромів втоми, підвищеної агресивності, непримиримої сучасної реальністи, пройшовши горловину кровавої війни він залишився людиною, мае велику жагу до життя, якій пишатися своєю професією, з натхненням ділилася бойовим досвідом з курсантами.

Військовослужбовці коледжу вже в котрий раз впевнились, що потрібно наполегливо навчатися, постійно підвищувати рівень фізичної підготовки, вдосконалювати свої знання, щоб стати професійним зв'язківцем, патріотом своєї батьківщини, щодо захисту суверенітету своєї держави.

Керівництво коледжу вдячне керівництву Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку та в подальшому висловлює впевненість на плідну співпрацю.